Крім систем виробничого навчання, придатних для всіх або багатьох груп робітничих професій, розроблено ряд нових систем виробничого навчання, що враховують специфічні особливості конкретної галузі промисловості. Застосування розглянутих вище систем виробничого на­вчання не може повністю розв'язати завдання підготовки кваліфікованих робітників в училищах певного профі­лю. Для підготовки робітників , зокрема, хімічного профілю в Болгарії, наприклад, використовуються інші системи виробничого навчання — процесуальна, технологічна і процесуально-технологічна.

С. Я. Батишевим на початку 60-х років була запропонована проблемно – аналітична система. Тео­ретичні засади цієї системи, на думку цього вченого, мають ряд переваг порівняно з іншими системами. Весь матеріал програми виробничого навчання роз­поділяють на окремі навчальні проблеми, кожна з яких має, наскільки це можливо, самостійне значення. Учні засвоюють відповідні вміння і навички, вивчають про­блему за проблемою у чітко визначеній послідовності. Фактично послідовність навчання залежить від логіки технологічного процесу і характеру участі у ньому робіт­ника відповідної професії.

На початку 30-х років у Центральному інституті пра­ці (Москва) було розроблено досить ефективну на ті часи систему виробничого навчання, яка отримала на­зву моторно-тренувальна  система (ЦІП), автор О.К. Гастєв. Даний метод полягав у створенні спеціальної системи тренувань.

Досить продуктивною виявилась думка про створення такої системи виробничого навчання, яка поєднувала б переваги розглянутих вище систем і була позбавлена їх недоліків. Творчі зусилля вчених і педагогів стимулю­вали появу нової, операційно-комплексної системи, ос­новний зміст якої полягає у тому, що протягом першого етапу навчання з будь-якої професії учні послідовно ви­вчають потрібні операції. Так само, як і при операційній системі, ці операції здебільшого не пов'язані між собою в рамках єдиного технологічного процесу.

 Відомо, які революцій­ні зміни в організації й ефективності промислового ви­робництва викликала поява поточних ліній. Принципи її роботи викликали появу так званої операційно-поточ­ної системи виробничого навчання. Сутність цієї системи така: учень виконує одну операцію, а потім передає де­таль на сусіднє робоче місце. Далі він отримує нову де­таль, повторює ту саму операцію. Щоб засвоїти нову операцію, учень повинен зайняти сусіднє робоче місце на лінії. Послідовність операцій і становить зміст техноло­гічного процесу.

    За операційно-предметною системою виробничого навчання учні спочатку послідовно вивчають окремі операції, а потім переходять до виготовлення виробів.

Ця система розроблена в ХІХ ст. С. О. Владимирським. Він запропонував застосовувати операційну систему лише на початковій стадії вивчення  ремесла. На його думку увагу треба приділяти комбінаціям операцій при виготовленні корисних і типових для певної спеціальності виробів.